Ви знаходитесь тут:
Головна
Для Вас, батьки!
Для мам і тат, що виховують малят!

Корисні поради для мам і тат, що виховують малят.

Чи готова ваша дитина до вступу в ДНЗ?

/Files/images/27.jpeg Анкета для батьків

- Який настрій переважає у дитини останнім часом ?

Бадьорий, урівноважений: 3 бали
Нестійкий: 2 бали
Пригнічений: 1 бал

- Як Ваша дитина засинає?

Швидко, спокійно (до 10 мин): 3 бали
Довго не засинає: 2 бали
Неспокійно: 1 бал

- Чи використовуєте Ви додаткову дію, щоб покласти дитину спати (заколисування, колискові і ін.)?

Так: 1 бал
Ні: 3 бали

- Яка тривалість денного сну дитини?

2 години: 3 бали
1 година: 1 бал

- Який апетит у Вашої дитини?

Добрий: 4 бали
Вибірковий: 3 бали
Нестійкий: 2 бали
Поганий: 1 бал

- Як відноситься Ваша дитина до горщика?

Позитивно: 3 бали
Негативно: 1 бал

- Чи проситься Ваша дитина на горщик?

Так: 3 бали
Ні, але ходить суха: 2 бали
Ні та ходить мокра: 1 бал

- Чи є у Вашої дитини такі звички?

Смокче пустушку або смокче палець, розгойдується (вказати інше): 1 бал
Немає: 3 бали

- Чи цікавиться дитина іграшками, речами у новому приміщенні?

Так: 3 бали
Іноді: 2 бали
Ні: 1 бал

- Чи виявляє дитина цікавість до дій дорослих?

Так: 3 бали
Іноді: 2 бали
Ні: 1 бал

- Як Ваша дитина грає?

Уміє грати самостійно: 3 бали
Не завжди: 2 бали
Не грає сам: 1 бал

- Які взаємовідносини з дорослими?

Легко йде на контакт: 3 бали
Вибірково: 2 бали
Важко: 1 бал

- Як відноситься до занять: уважна, активна?

Так: 3 бали
Не завжди: 2 бали
Ні: 1 бал

- Чи є у дитини впевненість в собі?

Є: 3 бали
Не завжди: 2 бали
Немає: 1 бал

Прогноз адаптації :

готова до вступу в ДНЗ: 55-40 балів;
умовно готова: 39-24 бали;
не готова: 23-16 балів.

Особистий приклад батьків у сімейному вихованні.

/Files/images/57452409_1270583037_orign6.jpg “Добрий приклад кращий за сто слів”, “приклад ліпше, ніж наука”, “бурчання наскучить, - приклад навчить” – ці мудрі народні вислови втілюють велику педагогічну правду, оскільки вони є наслідком багатовікових спостережень і узагальнень.

Першим університетом життя для дитини є та сім'я, в якій народилася дитина. Завдання обох батьків полягає в тому, щоб створити в сім'ї атмосферу любові.

Знаєте, в якій сім'ї діти ростуть щасливими? Коли діти відчувають, що тато любить маму, а мама тата, вони не будуть ховати свою невпевненість і помилки від страху говорити про це з батьками. Вони знають, що з батьками можна поговорити, що вони розуміють їх і що всі справи обговорюються з любов'ю і повагою.

Діти дуже відчувають оточення. Ми не можемо чекати, щоб губка ввібрала в себе воду, якщо ми покладемо її в оцет. Вона може ввібрати тільки те, що оточує її. Якщо помістити губку у воду, вона вбере воду. Також і діти "вбирають" те, що знаходиться в їх оточенні. Вони сприймають настрій і спостерігають за тим, що робиться навколо них, вбираючи все це, як губка.

Діти відчувають ваш настрій і відчувають, чи існує якась нервова напруга, або ж спокійна, мирна атмосфера. У цьому відношенні їх можна порівняти з барометрами. Що ж повинні зробити для цього ми - дорослі? На нас покладається велика відповідальність. Ми повинні бути авторитетом для наших дітей.

Запитайте себе: виконання яких норм чекаєте Ви від вашої дитини? Чи відповідаєте Ви цим нормам? За що виступає Ваша сім'я? Який приклад Ви даєте вашій дитині? Чи виражаєте Ви часто незадоволення, лаєтесь, критикуєте інших і зупиняєтесь на негативних думках? Чи хочете Ви, щоб Ваші діти були такими? Чи Ви маєте у вашій сім'ї високі норми, живете самі відповідно цим нормам і чекаєте цього від ваших дітей? Чи розуміють вони, що людям, які належать до цієї сім'ї, необхідно відповідати Вашим вимогам, що окремі вчинки і погляди небажані?

Діти бажають бути впевненими у своїй належності до Сім'ї; давайте їм можливість відчувати ваше визнання і схвалення, коли вони відповідають сімейним нормам. Люди схильні чинити те, чого від них чекають. Якщо Ви вважаєте дитину поганою, то вона підтвердить, що Ви праві.

Даєте Ви шанс дитині ще раз бути доброю, і цим Ви допомагаєте дитині бути доброю.

Ви можете запитати: а для чого дитині в цьому жорстокому світі залишатися доброю? Може треба вчити ЇЇ бути хитрою, практичною, щоб вижити? Ми відповідаємо на це запитання. Ф.М. Достоєвський сказав таке: "Краса врятує світ". Ми вважаємо, що світ врятує Доброта. Якщо люди в своїх діях і вчинках будуть керуватися тільки розрахунком на накопичення матеріальних благ і взагалі забудуть про свою душу, якій необхідна Доброта, Милосердя, Любов - ці загальнолюдські цінності, ми" просто задихнемося від злоби, агресії і власної жорстокості! Тому, незважаючи на складності в нашому житті, економічні негаразди, виховуйте наскільки можете своїх дітей в атмосфері любові, милосердя, доброти і Ви будете для них найкращим авторитетом, неперевершеним зразком людяності. І не бійтеся, що Ваша дитина піде в життя неозброєною, з неправильними орієнтирами. Якщо ми відмовимося від любові, доброти, милосердя, ми просто перекреслимо свою людську природу.

Роль батьків у розвитку українського мовлення дітей.

/Files/images/речь.png Найбільше і найдорожче добро

Найбільше і найдорожче добро

кожного народу – це його мова,

та жива схованка людського духу,

його багата скарбниця, в яку народ

складає і своє давнє життя і свої

сподіванки, розум, досвід, почуття.

Панас Мирний

Мовлення є основним засобом спілкування. Думаємо, не потрібно нікому довго пояснювати, який важливий для людини дар слова. С. Аксаков писав: « Слово є перша ознака свідомого, розумного життя. Слово є відтворення усередині себе світу». Відтворення це йде все життя, але особливо інтенсивно – у перші роки життя. І дуже важливо допомогти дитині якомога успішніше оволодіти прекрасним даром.

Але дитина повинна чути правильну, виразну, багату мову. Без помилок і недоліків.

Наявна двомовність нашого середовища може позначитися на мовленні дитини або позитивно, або негативно. Якщо дорослі, які її оточують, говорять чистою, правильною мовою, вона перейме це від них, а якщо спотвореною, перевантаженою грубими формами висловлювань, жаргонізмами, - відповідний буде й результат. Проте самого наслідування і запам’ятовування для оволодіння умінням говорити не досить. Потрібна цілеспрямована послідовна робота з розвитку усного мовлення. Отже, щоб запобігти виникненню «суржику», батьки мають демонструвати дітям зразки правильного мовлення.

Ви, батьки, повинні не просто володіти українською мовою. А бути провідником національної культури: знати і любити народну творчість, звичаї, традиції, особливості свого краю і передавати це своєму малюкові. Мова дорослого має бути доброзичлива, м’яка, лагідна, емоційна й виразна, звучати плавно й мелодійно. Важливі своєчасні міміка, жести, рухи. І головне – якщо діти бачитимуть, що батьки говорять українською мовою з внутрішньої потреби, а не примусово, вони наслідуватимуть їх.

Дитині нелегко заговорити одразу українською мовою, якщо навколо вона постійно чує російську або змішану, а значить, потрібні особливий такт, терпіння, спостережливість, сімейне читання, вивчення римованих творів, прослуховування пісень, казок, перегляд фільмів для дітей. Слід відразу помітити появу говоріння, заохотити малого. І ще – процес оволодіння українською мовою досить тривалий, тому не треба постійно виправляти помилки, виказувати за це. Щирий, довірчий, невимушений характер розмови викликатиме у дитини бажання говорити українською мовою.

Правила, яких потрібно дотримуватися батькам під час спілкування з дітьми.

1. Бажано, щоб дитина чула літературну мову в сім’ї, тому що мова дитини розвивається шляхом наслідування мови людей, які її оточують. Мова батьків, усіх членів сім’ї – це перший зразок, який наслідує дитина. Навіть якщо Ви мовчазні від природи – все одно постійно говоріть з малюком.

2. Супроводжуйте свої дії словами! Але не говоріть у порожнечу – дивіться малюку в очі. Це особливо важливо, якщо Ваш малюк надто активний і постійно рухається.

3. Завжди підтримуйте прагнення дитини до спілкування, вислуховуйте її уважно, не обривайте. Відповідайте на всі питання спокійно, неквапливо, чітко, виразно, голосом середньої сили, правильно виголошуйте звуки і слова – це допоможе малюку швидше опанувати правильну вимову.

4. Шануйте дитину! Давайте їй можливість чути себе і Вас. Під час розмови намагайтеся вимкнути телевізор, радіо тощо.

5. Ніколи не сюсюкайте з дитиною і не відтворюйте неправильну мову дитини.

6. Говоріть повільно, простими словами, короткими фразами, витримуйте паузи між фразами, тоді й діти, наслідуючи Вашу мову, навчаться правильно говорити.

7. Постійно читайте дитині добрі вірші, казки, розповіді, перечитуйте їх декілька разів, діти краще сприймають знайомі тексти.

8. Не вимушуйте дитину вивчати довгі вірші, не перевантажуйте мовним матеріалом.

9. Чітко називайте нові предмети та їх ознаки, спонукайте дитину до обстеження предмета.

10. Особливу увагу приділяйте розвитку дрібної моторики, бо вона безпосередньо пов’язана з розвитком мови. Ліплення, малювання, ігри з дрібними предметами – усе це допоможе мові, а в майбутньому – в опануванні письма.

Будьте терплячі, доброзичливі, обачні й активно радійте успіхам дитини, частіше хваліть її, грайтесь з нею.

Якщо вам потрібно отримати більш детальну пораду або консультацію, зверніться до вихователя, а за необхідності – й до логопеда, психолога.

Батькам про значення розвитку дрібної моторики рук.

/Files/images/kak-razvit-meiku.jpg

Рівень розвитку дрібної моторики – один з показників готовності дитини до шкільного навчання, адже рівень розвитку мовлення прямо залежить від ступеня сформованості тонких рухів пальців рук. Зазвичай, якщо рухи пальців розвинені відповідно до віку, то й мовленнєвий розвиток – у межах вікової норми. Якщо ж розвиток рухів пальців відстає, то затримується і розвиток моторної сторони мовлення, хоча загальна моторика при цьому може відповідати нормі. На жаль, не всі батьки знають про таку взаємозалежність, а тому часто втрачають можливість вчасно допомогти дитині уникнути проблем у мовленнєвому розвитку.

Багато батьків розуміють необхідність розвитку малюка від народження і з великим інтересом займаються з дітьми. Але щоб заняття були ефективними, а малюк отримував від них задоволення, вони завжди мають бути цікавими, веселими і обов'язково відповідати віку малюка.

Кожному з нас доводилося зустрічати дітей чотирьох – п'яти років, які тримають ложку в кулаці, не вміють правильно тримати пензлик чи олівець, користуватися ножицями, іноді не можуть застебнути гудзики, зашнурувати черевики, зав'язати шарф тощо.

Не секрет, що деяким батькам простіше посадити дитину перед телевізором або за комп'ютер, включивши повнометражний мультфільм або поставивши гру на годинку, щоб дитина не відволікала від розмов по телефону з подругою або інших дорослих справ. Лише деякі батьки визнають той факт, що їм важко спокійно чекати, поки їхня дитина самостійно зашнурує черевики, застебне всі маленькі гудзики на сорочці, доїсть кашу тощо. Тому вони купують замість черевиків зі шнурками черевики на липучках, замість сорочки – светр на блискавці, самі годують дитину, щоб звільнити час для інших справ. Мало хто з батьків замислюється над тим, що така економія часу позбавляє їхню дитину змоги розвивати рухи пальців рук, а отже, і поліпшувати якість мовлення.

Вплив дрібної моторики на здатність дитини вчитися

Результати досліджень учених, практичний досвід дефектологів, логопедів свідчать, що останнім часом у дітей помітно знизився рівень розвитку тонких рухів пальців рук і, на жаль, зросла кількість дітей із затримкою мовленнєвого та психічного розвитку. Фахівці встановили, що у більшості дітей із загальним недорозвиненням мовлення пальчики малорухливі, їхні рухи неточні, неузгоджені, нескоординовані. Таким дітям складно переключитися з виконання одного руху на інший.

На жаль, про проблеми з координацією рухів і дрібного моторикою у дитини батьки дізнаються лише у період підготовки дитини до школи або вже у шкільному віці, коли дитина під час навчання починає відставати від однолітків, не встигає за програмою. При цьому навантаження на дитину значно зростає, адже, крім засвоєння нової інформації, ще доводиться вчитися утримувати ручку в неслухняних пальцях. Але такі проблеми можна попередити, якщо вчасно виявити відставання у розвитку координації рухів і дрібної моторики у дитини. При правильно спланованій корекційній роботі можна виправити ситуацію ще у дошкільному віці.

Варто пам'ятати, що мовленнєві області у корі великих півкуль головного мозку формуються під впливом збільшення імпульсів, які інтенсивно йдуть від пальців рук. Дрібна моторика безпосередньо пов'язана з мовленням і позначається не лише на його розвитку, а й сприяє запобіганню та усуненню можливих мовленнєвих порушень. Крім того, безпосередньо вили вас на здатність дитини вчитися – що «розумніші» руки, то розумніший малюк.

На думку доктора медичних наук, професора, члена-кореспондента Російської Академії Освіти Маріонілли Кольцової, є всі підстави розглядати кисть руки як орган мовлення.

Значення раннього віку для розвитку майбутньої особистості.

Руки – інструмент тонкий, і «настроюються» вони протягом тривалого часу. Тому починати роботу з розвитку рухів рук малюка потрібно від народження. Адже дитина і у віці немовляти, і особливо у ранньому віці, має величезний потенціал для формування майбутньої особистості, зокрема її інтелектуального розвитку. Саме у ранньому віці малюк може багато здобуги, але і багато втратити. Слід зауважити, що втрати цього періоду з віком компенсуються важче, а здобутки залишаються на все життя.

Не варто забувати, що саме у перші три роки життя мозок розвивається найінтенсивніше: до семи місяців мозок дитини збільшується вдвічі, до півтора року – втричі, а до трьох років становить уже 3/4 маси мозку дорослої людини.

Вправи на розвиток дрібної моторики.

Фахівці з російського Науково-дослідного дитячого ортопедичного інституту ім. Г.І.Турнера (Санкт-Петербург, м. Пушкін) рекомендують починати роботу з розвитку моторики рук малюка вже з двохмісячного віку, виконуючи під музику Моцарта чи звуки маминої колискової такі вправи:

злегка потягувати кожен пальчик малюка, наче хочете його витягнути – рухи мають бути дуже легкими і ніжними;

виконувати кругові рухи кожним пальчиком окремо,спочатку в один, а потім в інший бік;

описувати своїм пальцем коло по долоньці малюка;

описувати коло по долоньці малюка за допомогою легкого пощипування або «поколювання» своїм пальцем;

ніжно плескати долонькою об долоньку, намагаючись їх розкрити.

Пам'ятайте! Краще виконати вправу десять разів по одному разу, ніж повторити десять разів поспіль!

Розвиток моторики у дітей раннього віку.

Одним з улюблених занять дітей раннього віку є образотворча діяльність. Кожна дитина любить і по-своєму вміє малювати. Дітей раннього віку слід вчити малювати широким пензлем товщиною в палець, восковими олівцями, кольоровою крейдою. Дуже зручними є тригранні олівці у дерев'яному корпусі діаметром близько одного сантиметра з м'яким товстим грифелем, які однорічному малюку легко утримувати у руці трьома пальцями. Такі олівці не скочуються зі столу, у них не так швидко ламається грифель, що важливо, оскільки у цьому віці діти малюють, сильно натискаючи на олівець. Користуючись цими олівцями, діти швидко навчаться правильно утримувати їх у пальцях, що важливо для розвитку дрібної моторики рук.

Ефективно стимулює розвиток дрібної моторики й ліплення. Пропонуйте дітям для ліплення глину, солоне тісто, спеціальну масу для моделювання, яка не лише має м'яку, пластичну консистенцію, а й безпечна для малюка у випадку, якщо він вирішить спробувати її на смак. Маса для моделювання необхідна не тільки для однорічних скульпторів, а й для старших дітей, які відстають у розвитку. Вчіть дітей сплющувати долонькою або кулачком шматочок тіста (масу для моделювання), відщипувати по маленькому шматочку від великого шматка. Маленький скульптор буде у захваті, якщо знайде там захований вами невеликий предмет. Заохочуйте дитину перекладати зліплену невелику кульку з ручки в ручку, складати шматочки у тарілочки, натискати пальчиками на зліплені мамою кульки – млинці, гудзики (дірочки можна зробити олівчиком), надавлювати на ковбаску з одного боку (ложечка), розминати невеликі шматочки, запускати рученята у приготовлене мамою тісто для пиріжків. Це принесе радість малюкові і одночасно ознайомить його з властивостями нових для нього матеріалів. Для дитини раннього віку це не лише заняття, що розвиває тактильну чутливість, фантазію, а й ефективне тренування для пальчиків.

Надавлюйте пальчиками на злегка просушений консервований горошок, м'яку кукурудзу, родзинки, виклавши їх у ряд, по колу, хаотично або силуетом знайомого малюкові предмета (віконце, сонечко, лопатка, будиночок тощо).

Майструйте намисто, нанизуючи на тонкий пружний дріт – неслухняний шнурок не дуже-то підходить – з широким отвором макаронини, кісточки від рахівниць, розрізані на частини використані фломастери, картонні силуети тварин, яких потім можна «покатати на каруселі», покручуючи дріт.

Просівайте змішані борошно і горох, манку і рис через сито. Ховайте у манку або борошно гудзик, намистину, камінчик, іграшку з кіндер-сюрпризу, а просіявши все це через сито, радійте разом з малюком його знахідці. Вчіть малюка шукати заховані дрібні предмети у різних крупах, насипаних у невелику, але високу ємкість. Можна використовувати як сухі крупи, так і зволожені водою. Це гарна вправа для розвитку тактильної чутливості. Та й маленький археолог із задоволенням буде займатися такими «розкопками».

Цікаво можна організувати ігри дітей з короткими кольоровими шнурками:

засовуйте їх у пляшки з широким і вузьким горлечком;

складайте, тримаючи за кінчики, у коробки;

знаходьте потрібного вам кольору шнурок у купі шнурків;

протягуйте шнурок через коробочку з-під кіндер-сюрпризу, попередньо зав'язавши на кінцях вузлики.

Жодного малюка не залишать байдужим такі заняття.

Розкручуйте і закручуйте пробки, вкладайте різноколірні пластикові стаканчики один в один, переливайте воду в різний посуд, переносьте ложкою, маленькою пластмасовою чашкою тощо. Виловлюйте з води руками, ложкою, ситечком порожні і наповнені коробочки від кіндер-сюрпризів, коркові пробки, м'ячики для гри у пінг-понг, діставайте з дна посудини варені перепелині яйця, латексні м'ячики.

Продовжуйте робити дітям масаж пальців. Деякі фахівці радять використовувати для цього плетені різнокольорові кільця із дроту. Прокочуючи таке кільце вгору-вниз по пальцю, діти роблять рівномірний масаж пальців рук. Для мовленнєвої зони руки (зона від долоні до ліктя з тильної і бічної сторони) можна також використовувати кільце, але більшого розміру.

Діти раннього віку вже з інтересом грають у рольові ігри. Тож укладайте лялечку спати в колясочку і возіть по кімнаті, наспівуючи колискову. Погодуйте ляльок, попередньо давши завдання малюкові розсортувати у тарілочки невелику кількість змішаних плодів шипшини і волоських горіхів, родзинок і кураги, бобів і квасолі, різних за формою макаронних виробів, вибрати білу квасолю з суміші різнобарвної. Вчіть малюка по-різному брати предмети: пінцетним захопленням, пучкою, великим і середнім пальцями тощо. Ці корисні вправи дуже привабливі для малюка.

Годувати ляльок також можна по-різному. Можна спочатку годувати одну ляльку, вибираючи частування лише для неї, а потім – іншу. А можна – чергувати: то одній ляльці у тарілочку класти їжу, то інший. Адже малюк – гостинний господар.

А ще малюку цікаво буде погодувати не звичайну ляльку, а зроблену з пластикової пляшки. Для цього зробіть дірочку для рота, намалюйте або наклейте ніс та очі. Зверху одягніть на пляшку маленьку шапочку – так саморобна іграшка стане більше схожою на ляльку. «Рот» обклейте скотчем, щоб малюк не поранився, коли годуватиме ляльку. Годувати можна всім, що є на кухні. Головне, щоб частуваня було відповідного розміру. Готуючи для улюблених іграшок, навчіть малюка солити страви, беручи дрібку «солі» (сіль, борошно, цукор, пісочок, манка) і рухаючи пальчиками, потроху висипати. Це чудовий масаж пучок пальців.

Використовуйте в іграх з дітьми різні пальчикові ігри.

Ускладнені вправи для розвитку дрібної моторики.

Уже в три – чотири роки можна дати дитині прищіпки, різнокольорові великі скріпки, але обов'язково під вашим контролем. Спочатку малюк вчиться лише знімати прикріплені вами скріпки, прищіпки, а потім вже і прикріплювати їх самостійно, адже такі дії потребують досить розвиненої координації рухів і сили. Скріпки і прищіпки можна прикріплювати до краю коробки з-під цукерок, а можна до будь-якої фігури, вирізаної зі щільного пакувального картону. Так можна зробити гаряче і тепле сонечко (жовте і червоне кола з картону), веселе і сумне личка (біле і синє кола з картону), новорічну ялинку з іграшками, дерево з листочками, рибку, їжачка, бабку, метелика, зелену травичку, святковий торт зі свічками тощо.

Перебираючи крупу і горох, сортуючи квасолю за кольором, гудзики за величиною або за кількістю дірочок у них, розкладаючи у тарілки різні за формою макаронні вироби, за величиною камінці, каштани, жолуді, листочки, нанизуючи на тонкий шнурок гудзики, макарони, намистинки, сушки, кісточки від старих рахівниць або з'єднуючи різноколірні скріпки у ланцюжок, роблячи намисто для мами, малюк буде розвиватися у мовленнєвому відношенні швидше і краще, ніж діти, мами яких недостатньо приділяли уваги тренуванню тонких рухів пальців рук. Подібне тренування в ігровій формі дає змогу прискорити дозрівання мовленнєвих зон кори головного мозку на 2—2,5 місяці, а це для дитини не малий срок.

Систематичні тренування дрібних рухів кисті руки опосередковано впливють і на розвиток мислення, уваги, пам'яті малюка. Те, що малюкові вдалося зробити за допомогою власних пальчиків, є для нього найбільшим досягненням, що приносить задоволення, дає енергію.

Не забувайте хвалити малюка! Захоплюйтесь його здібностями!

Але не перетворюйте успіхи малюка на привід продемонструвати перед знайомими його надзвичайні здібності. Любіть малюка за всі його досягнення і попри невдачі. І не забувайте народну мудрість: «Дитятко – що тісто: як замісив, так і виросло».

Автор статті: В.І.Осадча, журнал "Вихователь-методист докільного закладу" №3, 2012

КОЛИ СЛІД ЗВЕРТАТИСЯ ДО ЛОГОПЕДА?

Часто батькам говорять, що заняття з логопедом можна починати тільки тоді, коли дитині буде три роки. Це неправильно. Тим більше, що найчастіше й насамперед консультація логопеда необхідна мамі й татові, а вже потім дитині. Робота з малюком (особливо, якщо він молодший 3 років) завжди набагато ефективніша, якщо проводиться батьками! Роль логопеда в цьому випадку полягає в навчанні батьків прийомів мовленнєвої компенсації та розробки комплексу заходів щодо подолання мовленнєвої недостатності або конкретних дефектів.

До логопеда слід звернутися, якщо:

1. До 2 років у дитини не з'явилося мовлення (дитина мовчить) або словник дитини налічує не більше 10 слів. Кваліфікований фахівець (логопед) уміє не тільки виправляти і ставити звуки, але й стимулювати появу мовлення в дітей, які не говорять!

2. Дитині більше 4 років, а вона не вимовляє (чи неправильно вимовляє) звуки рідної мови. У цей час фонетична система повністю сформована, і дитина повинна говорити правильно.

3. Дитина почала повторювати перші звуки, склади, слова (заїкається).

4. Дитині більше 6 років, а вона не запам'ятовує вірші, не може переказати текст, порушує структуру слів (спотворює слова).

Чим зайняти дитя вдома

/Files/images/1325865033_deti-igrayut.jpg

Одвічна проблема, дитина вдома і не дає вам спокою. Йому весь час хочеться грати. Дитячий сад багато в чому вирішує цю проблему. Але бувають вихідні, канікули. Саме в ті моменти, коли мамі хочеться прилягти, відпочити, подивитися цікаву передачу по телевізору або зробити що-небудь, вашому малюкові неодмінно хочеться пограти, причому обов'язково, разом з вами.

Завалювати дитину все новими й новими іграшками, намагаючись цим компенсувати відсутність вашої увагу - справа марна. Дитині швидко набридає грати одному.

Є кілька цікавих і, головне, простих занять, які можна перетворити на гру. Спочатку ви почнете грати разом, а потім дитина сама буде виконувати ваші завдання, і у вас з'явиться трохи вільного часу.

Для самих маленьких можна запропонувати пограти з маминим кухонним посудом. Звичайно ж, вона не повинна битися, дряпатися і різатися. Віддайте малюкові пластмасові ложки, каструльки, залізні баночки, кришки. Нехай він складає і викладає ці предмети, а ви не забувайте хвалити його.

Дітям старше 3-х років цікаво буде розкладати різні великі намистини, черепашки, ґудзики, шишки, каштани з різних коробочках. До того ж це дуже корисно, тому що розвивається дрібна моторика рук, що сприяє швидкому розвитку мови.

Якщо дитина вже вміє читати, придумайте для нього завдання складніше. Напишіть на картках слова, які називають різні предмети у вашому домі. І нехай він знайде всі ці предмети і приклеїть до них картку зі словом. Це заняття займе мінімум 30-40 хвилин, та й до того ж буде тренувати техніку читання вашого чада.

Для дітей 5-6 років забавним і захоплюючим може бути завдання зробити свій журнал. Дівчата обожнюють ляльок, косметику і все те, чим цікавиться їхня мама. Адже вони копіюють її в усьому. Тому, знайдіть кілька старих журналів з ваших запасів, тих, які не шкода буде порізати. Ваше малятко вміє користуватися ножицями і клеєм? Чудово. Запропонуйте дитині бути редактором свого власного журналу мод. Нехай вона виріже сукні моделей, помади і тіні, і все, що їй потрібно. А потім приклейте це у чистий альбом. Іноді ви повинні допомагати або порадити, щоб дитина відчувала вашу участь. Адже це ваша спільна гра.

Цікавий спосіб розвивати фантазію і мову дитини - це нарізати картки з різними картинками з журналів. І хай він складе казку або розповідь, використовуючи ці картинки разом. Ось уже де простір фантазії! Іноді, вам варто записувати те, що говорить ваше чадо. Наклейте та запишіть цю історію разом. Йому й самому, через кілька років, буде цікаво послухати історію, яку він колись написав сам.

Звичайно ж, існує маса настільних ігор, в які ви можете пограти разом з дітьми. Але придумана вами своя гра буде набагато цікавіше для дитини. Дайте простір фантазії. Діти швидко виростають. І ви не помітите, як грати буде вже ні з ким. Витратьте вільну хвилинку на спілкування з вашими дітками.

Музичне виховання дитини в сім′ї

Діти, які частіше знайомляться з музикою, мають більш багатші почуття, вони частіше звертають увагу на почуття і переживання інших людей. Краще, швидше і повніше вбирають у себе все нове, як правило добре навчаться в школі. Багато дітей дуже емоційні. Вони відчувають велику потребу в художніх враженнях, в активному прояві своїх почуттів. Ті, хто зблизька спостерігають за життям маленьких дітей, знають з яким натхненням малята співають, танцюють.

Зацікавленість до музики і музичні здібності виявляються у дітей по різному. Багато з них із великим інтересом слухають музику і співають, інші до музики ніби то байдужі. Іноді вважають, що такі діти від природи не музичні, у них немає слуху і розвивати його безперспективно. Така точка зору невірна. У кожної дитини можливо пробудити зацікавленість і любов до музики, розвивати музичний слух та голос. Це підтверджує життєва практика і наука.

Привчати дитину до музики в домашніх умовах потрібно з самого раннього віку. Робити це потрібно різними способами: співати дитині пісні, привчати слухати платівки, музичні записи, дитячі музичні радіо та дивитися музичні телепередачі. Якщо є можливість водити дитину на концерти. Треба прагнути до того, щоб діти не просто раділи музиці, а вчилися переживати закладенні в цю музику почуття. Треба розмовляти з дитиною, питати в неї:

- яка це музика, весела чи сумна? Спокійна чи навпаки? Що така музика може розповісти? Що під неї хочеться робити?

- пропонувати дитині самостійно дати назву музичному твору. З’ясувати, чому саме так вона хоче його назвати.

Такі питання викликають інтерес дітей до слухання і розвивають творчі здібності малечі.

Розвивати вміння емоційно переживати музику допомагає також читання казок, оповідань, тому що переданий словесно сюжет і переживання героїв дітям більш доступний. Діти дуже люблять повторно слухати музику, яка їм сподобалась. Іноді можна загадувати загадки: співати мелодію без слів і запитати яка це пісня. Таким чином непомітно дитина привчається до музики. В наслідок такої роботи батьки зрозуміють, те що дітей без слуху немає. Є діти у яких ще не виявляються музичні здібності і треба допомогти їм розвиватися: більше співати, слухати музику, танцювати. Треба створити в сім’ї атмосферу любові до музики, якомога схвалювати потребу дитини проявляти себе в музиці. Треба пам’ятати, що це приносить дитині радість і робить її добрішою.

Як уникнути ревнощів при народженні другої дитини

Поради батькам

/Files/images/blog_1549886381.jpeg

1. Готувати малюка до появи нового члена сім’ї потрібно завчасно. Для дітей різного віку рекомендації теж різні:

Якщо дитині 1-2 роки, то вона ще не орієнтується в часі та їй байдуже, що буде через кілька місяців. Як правило, при такій маленькій різниці у віці проблема ревнощів старшої дитини до молодшої за батьківську любов не стоїть гостро. Старша дитина практично не пам’ятає того часу, коли вона була єдиним малюком у сім’ї. Згодом їй буде здаватися, що молодший брат або сестра були завжди — ваша друга дитина стане товаришем для ігор старшому брату чи сестрі, адже при такій малій різниці у віці діти матимуть схожі інтереси та спільні іграшки. У підлітковому «перехідному віці» мінімальна різниця у віці може полегшити проблеми: діти будуть вирішувати їх разом. Зазвичай, в такій ситуації складно батькам, особливо в перші роки, зате для дітей така невелика різниця у віці — це добре.
Якщо дитині 3-10 років, вона вже помічає та усвідомлює все, що відбувається навколо. Старша дитина вже розуміє, як бути улюбленцем, тому не виключено, що новину про появу братика чи сестрички дитина сприйме вороже. Коли в мами стане помітно животик, лагідно поясніть малюкові, що в животику є ще один малюк, який скоро з’явиться та стане братиком або ж сестричкою старшому малюкові, і як це важливо.

2. Порівну ділити ласку між усіма дітьми не вийде, проте старша дитина має відчувати, що як і раніше її люблять. Щоб це показати, хваліть малюка і обіймайте. Ви можете розповісти історію про те, як в одного хлопчика з’явилася сестра – він думав, що мама буде любити його менше, але все сталося інакше. Батьки любили їх однаково, а сестра виросла і стала гратися разом з ним.

3. Дитина не завжди готова до розподілу ролей у сім’ї, тому важливо пояснити переваги «дорослого віку”. Скажіть, що, на відміну від маленького брата або сестри, йому можна їсти солодке, не спати допізна. Він вже багато знає і вміє, тоді як маленькому потрібна допомога всіх членів сім’ї. Також потрібно нагадувати дитині, яка в нього гарна сестра або братик, щоб він міг пишатися ними і відчувати власну заслугу.

4. Якщо між дітьми виник конфлікт: потрібно зупинити сварку і дати їм зрозуміти, що вони можуть все залагодити самі і прийти до компромісу. В крайньому випадку, нехай будуть покарані обидва, а не хтось один.

5. Не порівнюйте дітей між собою! Усі психологи схильні до думки, що порівнювати дітей між собою — найнебезпечніша помилка батьків, яка негативно впливає на психіку дитини та її соціалізацію в майбутньому. Здавалося б, ми всі прекрасно розуміємо, що недобре дорікати дитині у відсутності навичок і якостей, які притаманні іншим дітям. Однак, такі порівняння виникають у батьків машинально: «Подивися, яка чиста кімната у Сергія»; «Бачиш, як швидко Маша впоралася з уроками». Почувши подібне, будь-яка дитина відреагує різко та негативно. Сказане батьками, неодмінно викличе дитячі ревнощі та відразу до «хорошої» дитини.

6. Діти в родині повинні мати однакові права та обов’язки. Обидві дитини в сім’ї повинні відчувати свої рівні права. Батьки не можуть робити винятків: хто розкидав іграшки — той їх і збирає; комп’ютер і телевізор обидві дитини вимикають в один і той же час, тощо. Якщо друга дитина занадто мала і не може сама братися за деякі домашні справи, ви повинні ласкаво та в доступній формі пояснити старшій дитині, чому її навантаження більше, ніж у менших брата чи сестри.

Дитячі ревнощі мають свої причини: старша дитина перестає бути єдиною дитиною в сім’ї і не відразу може змиритися з таким станом справ. Батьки повинні всіляко запобігати ревнощам між дітьми, щоб вони зростали в мирі і злагоді.

Види спорту для дітей: які секції найкраще підійдуть для хлопчиків, а які — дівчаткам

Обираючи спорт для дітей, варто орієнтуватися на їхні вподобання та задатки

Спорт для дітей не менш важливий, як і для дорослих. Оскільки саме в маленькому віці закладаються основи майбутнього здоров'я.

Саме тому до вибору виду спорту для дітей батькам слід підійти з особливою відповідальністю.

Якщо все правильно проаналізувати, то заняття принесе максимальну користь і для фізичного, і для психологічного здоров'я дитини.

Отож, що треба враховувати, аби правильно обрати спорт для дитини.

Темперамент дитини і вид спорту

Щоб дитина отримувала користь від занять, варто під час вибору спортивної секції враховувати її задатки, характер і темперамент, радять фахівці.

Часто батьки це ігнорують. Орієнтуючись на власні мрії, вони забувають про своїх чад, а потім дивуються, чому цікаві заняття викликають у них відразу, негативні емоції та взагалі відбивають бажання до спорту.

Які заняття спортом підійдуть сангвінікам, холерикам, флегматикам та меланхолікам?

Діти-сангвініки допитливі й товариські. Вони не люблять рутину, а тому швидко втратять інтерес до монотонних занять. Вони легко вливаються у колектив, а тому для них найкраще підійдуть командні та активні види спорту: хокей, футбол, баскетбол, фехтування, гірськолижний спорт, легка атлетика тощо.

Діти-холерики жваві, енергійні та темпераментні. Тому ці якості краще спрямувати на фізичний розвиток, де б вони мали інтенсивні заняття. Для них підійдуть, зокрема, футбол, волейбол, баскетбол, боротьба, бокс, лижний спорт, серфінг тощо.

Діти-флегматики повільні, спокійні, але дуже вперті та наполегливі. Для них найкраще підійдуть секції, де не важлива швидка реакція, — гімнастика, шахи, східні єдиноборства, біатлон.

Діти-меланхоліки дуже тихі, задумливі та слухняні. Для них найкраще підійдуть неспішні заняття, які потребують уважності, а не активності. Зокрема, стрільба, кінний спорт.

Здоров'я та спорт

Перед тим, як обрати спорт для дітей, варто проконсультуватися з лікарем.

Дозволити чи заборонити дитині займатися певним видом спорту має педіатр чи сімейний лікар з огляду на стан здоров’я, віку чи хронічні захворювання. Під час занять часто бувають травми чи віддалені наслідки, які можуть з’явитися після закінчення великого спорту. Батьки мають це розуміти на початку шляху. Заняття фізичною культурою не мають жорстких обмежень, просто потрібно правильно обрати вид активності, який принесе найбільшу користь саме вашій дитині.

Спорт і фізична культура — різні речі. Перше має мету - перемогу над суперниками. Друге - відновлення, зміцнення та підтримку здоров’я.

Під час плавання залучені всі групи м’язів. Воно малотравмонебезпечне, а також позитивно впливає на серцево-судинну, дихальну систему. Плавання допоможе зміцнити м’язи спини, що сприятиме розвитку правильної постави. Під час занять танцями можна обрати багаторізних напрямів для постави, розвинення гнучкості та балансу.

Якщо мета схуднути, то це мають бути активні види спорту: плавання, футбол, танці, біг, бойові мистецтва. Якщо,навчитися працювати в команді, більше часу проводити на свіжому повітрі, то це футбол, волейбол, теніс чи веслування.

Головне — систематичність занять та дозованість фізичного навантаження. Дитина має займатися з задоволенням. Безперечно, буває різний настрій, але якщо дитина систематично відмовляється йти на заняття, приходить в поганому гуморі чи роздратована, то варто спробувати змінити вид активності.

Стать та спорт

В який спорт віддати хлопчика — це запитання часто ставлять собі батьки, які мають синів. Аби не помилитися з вибором, варто враховувати темперамент дитини, вік та фізичні задатки.

Найкраще для активних хлопчиків підійдуть командні види спорту, як от футбол, баскетбол, хокей, волейбол тощо. Невисоким діткам з аскетичною тілобудовою —веслування, велоспорт, лижі, шахи тощо. Хлопчики з яскраво вираженим масивним скелетом добре проявлять себе там, де необхідна фізична сила: боротьба, альпінізм, важка атлетика.

Обираючи,в який спорт віддати дівчинку, треба також керуватися її захопленнями, темпераментом, віком та станом здоров'я.

Якщо батьки хочуть, аби їхня дочка розвивала гнучкість, грацію чи скорегувала фігуру, то обрати варто художню гімнастику, фігурне катання, танці, теніс. Для худорлявих дівчаток підійдуть балет, легка атлетика, плавання. Якщо дітки схильні до повноти, то їм потрібні регулярні фізичні навантаження: веслування, велоспорт, плавання, дзюдо, йога, плавання.

Вік і спорт

З якого віку віддати дитину до секції, батьки вирішують самостійно. Ідеальний вік, кажуть психологи, від трьох років. Зазвичай, раніше до секцій не приймають. Для найменших діток заняття мають бути у вигляді гри та тривати до 30 хвилин не понад два дні на тиждень. З віком тривалість збільшується і у п'ять років може досягнути трьох разів на тиждень тривалістю до двох годин.

3-5 років

Вік від трьох років ідеальний для розвитку координації та гнучкості у дітей. Оскільки вони ще малі, то краще займатися під пильним наглядом тренера. Дівчатка можуть почати знайомство зі спортом з аеробіки, художньої гімнастики, танців, акробатики, плавання. Хлопчики — з футболу, тенісу, хокею.

5-7 років

Шкільний вік — саме той час, коли у більшості батьків виникає питання: куди віддати дитину в сім років. Адже важливо, вміло поєднувати навчання та спорт. Вибір для дітей шкільного віку великий. Вони повноцінно можуть займатися у спортивних секціях, бо вже можуть приймати критику тренера та виконувати команди.

Аби у майбутніх школярів та учнів розвивалася комунікація, витривалість та загартованість, важлива під час навчання, для хлопців добре підійдуть групові заняття, а також дзюдо, тхеквондо, єдиноборства, легка атлетика. Для дівчат — це також гарний вік ще й для гімнастики та східних танців.

Батькам варто пам'ятати, що будь-які види спорту для дітей корисні, бо виробляють сильний характер, загартовують, роблять більш дисциплінованими та відповідальними.

Обираючи спорт для дітей, варто орієнтуватися на їхні вподобання та задатки. Саме тоді заняття принесе найбільшу користь.

Значення казки у житті дитини

/Files/images/казка.jpg Читання книг дуже корисно для дітей будь-якого віку. Вони розповідають дитині про добро і зло, про цінності справжньої дружби, про витривалості і силі характеру,а також про любов, вірність і зраду. Вони стають для малюка цінним джерелом інформації про навколишній світ. Вони в доступній для дитини форму розкажуть про те, що хороші вчинки завжди винагороджуються, а лиходії обов’язково будуть покарані.

Казки цінні тим, що ставлять перед малюками життєво важливі питання і допомагають знаходить на них прості і зрозумілі відповіді. Крім цього, чарівні історії допомагають розкривати творчі здібності дитини, вчать його мріяти і фантазувати. Представляючи персонажів улюбленої казки, малюк тренує не тільки свою уяву, а й розвиває образне мислення.

Навіщо читати казки на ніч

Читання казок перед сном — це відмінний привід для того, щоб стати ближче до своєї дитини. Адже сучасні батьки більшу частину дня зайняті роботою або іншими важливими справами. Їх думки зайняті зароблянням грошей, щоб прогодувати або одягнути дитину, дати йому найкраще. Іноді у них просто не вистачає сил або часу приділити своєму малюку кілька хвилин. А читаючи дитині книжки на ніч, можна з лишком заповнити цю прогалину. Це спільна дія дуже сильно зблизить маму (або тата) і дитини. Особливо, якщо батьки будуть виконувати це не як обов’язок, а читати своїй дитині захоплено і з задоволенням.

Читаючи своїм дітям казки на ніч, батьки зміцнюють ту тонку зв’язок, яка проходить між батьком і дитиною. Доросла людина стає для дитини провідником у світ його фантазій. Це сприяє тому, що відносини між малюком і його батьком стають теплішими і довірчими.

Крім цього, поруч з рідним і близьким людиною малюк почуває себе більш захищеним і швидше заспокоюється. Поки він слухає голос рідної людини, дитина відчуває батьківську любов і ті хвилі тепла, які йдуть до нього від мами чи тата (або ж бабусі). Таким дітям рідше сняться кошмари, вони більш слухняні і відносини з однолітками у них більш рівні.

Читання книг на ніч дуже благотворно позначається на психіці дитини. Особливо якщо цей ритуал дотримується і підтримується день у день. Це допомагає малюкові швидше заспокоїтися після рухливих ігор і підготується до сну.

Вибір казок з урахуванням вікових особливостей дитини

Багато батьків думають, що купувати дитині книжки потрібно тоді, коли він стає тямущим, тобто до 2-3 років. Адже в традиційному розумінні книга — це джерело нових знань. І поки малюк не може сприймати словесну інформацію в повному обсязі, не варто напружувати його читанням казок. До того ж нетямущий карапуз може порвати або зіпсувати книжку своїм неохайним використанням.

Однак, це не зовсім правильний підхід. Для того, щоб дитина навчилася любити і цінувати книги, привчати його до читання потрібно з самого маленького віку.

Ще до 1 року батькам варто придбати перші книжки для свого карапуза. І нехай він ще малий, і сприймає читання як незрозумілу тарабарщину, але малюк вже може розглядати картинки. Ось це киця, вона робить «мяу-мяу», а це — собачка, вона говорить «гав-гав». Саме тому так важливо, щоб перші книжки для дитини були з великими і красивими ілюстраціями.

Маленькі діти (до 3 років) із задоволенням читають «потішки», казки про тварин і невеликі вірші. Вони ще не можуть довго концентрувати свою увагу на одному об’єкті і просто не в змозі встежити за розвитком складного сюжету. Вибираючи книжки для дітей цього віку, варто купувати короткі твори з простим сюжетом і яскравими барвистим картинками.

Для дітей від 3 до 5-6 років можна вибирати довші казки, з простим, але повчальним сюжетом і обов’язково з хорошою кінцівкою. Дитина вже довше утримує увагу і може зрозуміти повчальний задум автора. Він активно співпереживає героям, представляючи себе на місці улюбленого персонажа.

В цьому віці для дітей дуже важливо емоційне читання. Вони хочуть, щоб батьки читали їм з виразом, виділяючи голосом і паузами діалоги героїв і важливі моменти в творі.

Незважаючи на те, що діти у віці від 6 років вже можуть читати по складах самостійно або вчаться цьому в школі, вони все ще потребують емоційної близькості з батьками і тому не варто переривати традицію і припиняти вечірнє читання з дитиною.

Батьки можуть взяти з полиці книгу, в якій будуть довгі дитячі розповіді, які можна читати кілька вечорів поспіль. Їх допускається розділяти на логічно закінчені частини. Так, одну велику книгу можна розбити на кілька вечірніх читань.

Завдяки більш розвиненому мислення, дитина в 6 років вже може зіставити факти, глибоко відчути емоції героїв, виділити головне і другорядне, а також усвідомити причинно-наслідкові зв’язки і самостійно зробити необхідні висновки.

Ви знаходитесь тут: